Чи можуть міжнародні програми та гранти бути небезпечними?
В Україні діє значна кількість закордонних грантів. Схеми реалізації різні – фінансування здійснюється як напряму, так і через громадські організації в Україні, посольства, спільні урядові програми тощо. Гранти можуть бути приватні або від ООН, Євросоюзу, окремих країн чи навіть навчальних закладів.
Напрямки та спрямування їх дуже різноманітні. Найчастіше - це допомога у вирішенні проблем постсовкового суспільства, наближення громадян України до стандартів цивілізованого світу або ж навчання сучасним практикам в освіті, журналістиці, підприємництві тощо.
Проте, грантова підтримка іноді може мати й приховані загрози.
«Полювання за головами». Через надання грантів для навчання за кордоном з України «вимивають» перспективну талановиту молодь. Подальше працевлаштування є логічним продовженням. В умовах глобалізованого світу людина шукає де краще, але… Україна від цього втрачає молодого громадянина у виховання якого були вже вкладені значні бюджетні кошти. До того ж є інший небезпечний аспект цієї проблеми. Наприклад, Польща вкладає суттєві кошти у навчання українців польського походження. Після кількох років перебування там, навіть повертаючись на батьківщину, молода людина часто починає себе усвідомлювати більше поляком, ніж українцем.
Інформаційна та особиста безпека. Сьогодні існує багато громадських організацій, які працюють з військовими, як діючими, так і колишніми, а також членами їхніх родин. Допомога у фізичній та психологічній реабілітації, навчання, захист прав – головні напрямки. Будь-який витік конфіденційної інформації про українських героїв в подальшому (під час війни з московським окупантом) несе небезпеку життю військових та їх близьким. Подібні випадки, на жаль, трапляються навіть неумисно. Чи варто наголошувати, що подібна інформація постійно активно розшукується ворожими спецслужбами.
Формування агентів впливу – найголовніший та найнебезпечніший для держави напрямок. Через грантові програми відбувається втручання у внутрішні справи країни. Інформаційний простір наповнений історіями про «грантоїдів» та «соросят», які фактично є агентами впливу з-за кордону. Західні фонди буквально виростили в Україні ціле покоління політиків та експертів. Активно в нашій державі до останнього часу поводилась російська агентура: від колишніх совєцьких військових до журналістів та псевдоекспертів, які досі впливають на медіа середовище. Вони мають навіть цілу легальну фракцію окупаційного блоку у Верховній Раді України, яка маскується своєю риторикою під опозиційну. Проте, за свою суттю є відверто антидержавною. Іноземне втручання у внутрішні справи суверенної держави шкодить національним інтересам України.
Нав’язування українцям ворожого світогляду. З часів російської окупації України, в нашому суспільстві загарбники активно поширювали ворожу ідеологію своєрідного гібриду марксизму та комунізму. Наслідком стало століття репресій, голодоморів та геноциду українців.
Сьогодні із заходу пропагують лібералізм як ідеологію обману. Свобода лібералів – це насправді рабство. У їхні «повній свободі» священникам не можна носити хрестика та ходити у підряснику по вулиці, бо цим дискримінуються інакодумці. Проте, різнокольорові хлопці в рожевих колготках можуть вільно цілуватися на вулиці. Ліберали з ідеологією гендеризму заперечують традиційну сім’ю чоловіка та жінки і твердять, що кожен сам обирає стать. Таким чином, руйнується основа українського традиційного суспільства, де союз чоловіка і жінки є найменшою одиницею церкви й нації. Ідея мультикультуралізму – ворожа в самій основі українських цінностей. Більше того, держава, на думку лібералів, має забезпечувати на території України позаєвропейських мігрантів особливими релігійними та культурними умовами. Одним із головних об`єктів атак ліво-лібералів (як і ортодоксальних комуністів) є такі священні, для українців поняття, як «батьківщина» та «нація». Ліво-ліберали сучасної Європи є палкими послідовниками ідей Маркса. Саме тому нищення ідентичності європейських націй для них зводиться до рівня державної політики. Такі теми особливо активно фінансуються в сучасній Україні західними фондами. Натомість, бачимо штурм європейської цивілізації мігрантами зі сходу, яких нині використовує путінський режим в конфлікті Білорусі та Польщі. Ми вже бачимо, як загроза напливу нелегалів з кожним роком зростає.
Чи перевищує користь від грантів та діяльності фінансованих ними організацій в Україні потенційні небезпеки та шкоду? Безумовно. Проте, якою б відносно малою вона не була – її треба враховувати. В час війни з московським окупантом національні державні інтереси є основними для громадянина України.
